Sign In Sign-Up

Welcome!

Close

Would you like to make this site your homepage? It's fast and easy...

Yes, Please make this my home page!

No Thanks

  Don't show this to me again.

Close

ШТУЧНЕ ОКО. Нью-йоркський Інститут Добелла повідомив про успішні випробування електронного протеза людського ока, над яким понад 30 років працювало кілька сотень фахівців. Цей пристрій частково повернув зір 62-річній людині, яка осліпла в середині 70-х років внаслідок черепної травми. Прилад отримує інформацію від мініатюрної телекамери і ультразвукового локатора, встановлених на оправі окулярів. Ці сигнали дротами передаються на портативний комп’ютер вагою близько 400 г, який кріпиться на поясі пацієнта. Мікропроцесор переробляє отримані дані і передає їх у мозок хворого на 68 імплантованих платинових електродів. Випробування показали, що власник штучного ока може самостійно пересуватися квартирою, ходити незнайомими вулицями і навіть користуватися метро. Хворий також може розрізняти з невеликої відстані букви та цифри, надруковані дуже великим шрифтом. Фундатор інституту Вільям Добелл передбачає, що такі протези можуть з’явитися у продажу наприкінці цього року.

ЛІКИ ПРОТИ ОГРЯДНОСТІ. Науковці університету Колорадо (США) завершили перший цикл дослідницької програми, яка може увінчатися створенням принципово нових ліків проти огрядності. Проведені ними експерименти дозволили виявити раніше невідомий біохімічний механізм, який керує розмноженням жирових клітин. Упродовж трирічних досліджень було виявлено специфічний білок, який гальмує виникнення нових клітин такого типу. Найближчим часом науковці спробують використати цей протеїн для лікування піддослідних тварин від ожиріння. Ці результати наведено в статті, надрукованій у лютневому числі журналу Molecular and Cellular Biology.

ЗОЛОТИЙ РИС. Швейцарські вчені знайшли ефективне вирішення завдання забезпечення народів Азії й Африки вітаміном А, брак якого призводить до серйозних розладів здоров’я. Основним продуктом харчування населення цих континентів є рис, який практично не містить вказаного вітаміну. Науковці Цюріхського технологічного інституту сконструювали генно-інженерний сорт рису, позбавлений цього недоліку. У його спадкові структури вбудовано блок із трьох генів, що кодують синтез бета-каротину – пігменту, який в організмі перетворюється на вітамін А. Два таких гени є у нарцисах, а ще один має бактеріальне походження. Зерна нового рису містять так багато каротину, що мають золотисте забарвлення. Незабаром насінницькі господарства розпочнуть розведення “золотого рису”, після чого посівний матеріал надійде на ринок.

Н. С.

Оголошення перед дверима відділення містило дуже мізерний перелік продуктів, які дозволяється передавати у дитячій міській клінічній лікарні на вулиці Пилипа Орлика. Серце матері стискалося від думки про хвору та голодну дитину. Багато батьків відмовляються зараз від госпіталізації малечі тільки тому, що вважають лікарняний харч непридатним для їхніх дітей. Але чи насправді все так страшно? Для цього потрібно просто зазирнути у лікарняний харчоблок. Що не так вже й просто. Бо сторонніх туди не допускають.

Як на міську лікарню, кухня невеличка. Тут шеф-кухар Юрій Кожушко (на світлині) щодня годує 400 дітей за дев’ятьма різними дієтами. Це рідкісний випадок, коли на лікарняній кухні порядкує мужчина (решта працівників – жінки). Проте він тут не просто командує. Коли треба – сам береться до роботи. І вся зміна перебирає крупи на кашу десь з півтори години. Або ж дочищає за картоплечисткою овочі. А 600 штук голубців, які подають на різдвяний стіл, робляться  ще швидше. Найбільше свято для лікарняної малечі – коли з кухні йде приємний запах печеного. Отже, на вечерю будуть пиріжки. Найбільший баняк – сорокалітровий. Але й він не наповнений по вінця. Менші каструльки – для дієт. Цим діткам того не можна, тим – чогось іншого. А продукти ж для всіх однакові. Ось і міркуй, як би то викрутитися. Плити в лікарні еле-ктричні. Як і чани для кип’ятіння молока. Проте останнім часом тут зберігається вода. Молока комбінат, з яким уклали договір, не поспішає завозити. Гірше – ніколи навіть не попередять. Отож часто меню доводиться кориґувати в останню хвилину.

Лікар-дієтолог дитячої міської клінічної лікарні Валентина Борисівна Ємельянова розповідає про часи, коли лікарняні холодильники були заповнені продуктами. Дбайливі мами намагалися хоча б домашніми харчами компенсувати перебування дитини у лікарні. Медики ж, побоюючись харчового отруєння, безжально викидали на смітник усе, що простояло понад два дні. Зараз усе те минулося. Холодильники порожні. А дітей просять виписувати після вечері. Що більше, бідні мами намагаються покласти до лікарні й інших дітей, хоча б на обстеження. Аби й вони хоч трохи поїли. Навіть цей дієтичний лікарняний харч для когось  за щастя.

Щоби пережити зиму, лікарня щороку заготовляла по 4 тонни картоплі. Цього року вдалося запасти лише 700 кілограмів. І тільки через те, що лікарня не має де зберігати більшу кількість овочів. Хоча задля економії та запасу продуктів було закуплено цілу гору моркви та буряка, які вся бригада харчоблоку цілими днями мила, чистила та натирала на грубій терці. А потім все це сушили у пічці. І виготовили приправи до супів і борщу не гірші, ніж відомі бульйонні кубики.

Їжу до відділень розвозять спеціальним ліфтом. Якщо він працює. Якщо ж виходить із ладу (що буває дуже часто), відповідальні за кухню несуть у руках відра та банячки. Несуть і не скаржаться – звикли.

Найгіршими днями лікарі вважають післясвятковий період. Багатьох дітей відпускають додому з детальними інструкціями щодо дієти, на які їхні батьки зовсім не зважають. І повертаються дітки до лікарні після домашніх харчів знову з болями та скаргами.

Шеф-кухар Юрко Кожушко вважає свою роботу найцікавішою у світі і не проміняв би її на жоден престижний ресторан. Де ще б він зміг відточувати свій розум, крутячись серед мінімуму наявних продуктів і максимуму лікарських “не можна”. До того ж, ніколи тут не подадуть на вечерю вранішню кашу або вчорашній борщ. Все завжди свіже – зварили, з’їли, помили посуд. І все починається спочатку.

Генетична схильність до злоякісних новоутворень досі залишається одним із найактуальніших і найзагадковіших розділів онкології. Чи успадковується рак? Чи відіграє спадковий чинник вирішальну роль у виникненні цього страшного захворювання?

Встановлено декілька груп генів, так чи інакше залучених до процесу трансформації клітин у будівельний матеріал для злоякісних утворень – канцерогенез. Це онкогени, гени-супресори та гени-коректори помилок у синтезі нових молекул ДНК.

Онкогени визначають синтез білків, які стимулюють нормальне клітинне зростання. Якщо в онкогенах відбувається мутація, то клітини починають нестримно розмножуватися. Такі мутації можуть виникати під впливом різних шкідливих чинників (наприклад, постійного закидання у стравохід соляної кислоти зі шлунка) і сприяти виникненню ракової пухлини.

Гени-супресори блокують клітинний поділ. Вони наче контролюють інтенсивність клітинного розмноження, і якщо в них відбувається мутація, то розмноження клітин стає безконтрольним, що, власне, є ознакою ракових пухлин.

Нарешті, гени-коректори коригують помилки в структурі клітинних ДНК, які постійно виникають при клітинному поділі й синтезі нових молекул цієї речовини. Неправильне функціонування цих генів може призводити до накопичення мутацій в інших генах, зокрема в онкогенах і в генах-супресорах.

Відомі також конкретні пухлини, на виникнення яких впливають мутації у якомусь із цих генів. Гени-супресори BRCA-1 і BRCA-2 відіграють особливу роль у контролі за розмноженням клітин грудних залоз і яйників. Звичайно ж, мутації в цих генах є чинниками виникнення ракових пухлин у цих органах. Мутації в генах-коректорах синтезу ДНК пов’язують зі схильністю до раку товстого кишечнику та з 3-4-кратним збільшенням схильності до раку яйників. Та нема прямого зв’язку між наявністю мутацій в генах і виникненням ракової пухлини.

Ще 1971 року лікар Альфред Надсон з Філадельфійського ракового центру висловив припущення, що у випадку деяких генів (зокрема, генів-супресорів BRCA-1 і BRCA-2) ракове переродження клітини настає лише тоді, коли мутантними є і материнська, і батьківська копії гена (як відомо, при поділі кожна клітина отримує дві копії кожного гена – від батька і від матері). Наприклад, жінка отримала у спадок від матері мутантний ген схильності до раку грудної залози або яйників, тоді як ген, отриманий від батька, був нормальним. Згідно з гіпотезою, пухлина у жінки виникне лише тоді, якщо протягом її життя в тій або іншій клітині грудної залози або яйника мутаційні зміни виникнуть і в другому гені.

Рак цих органів може виникнути й у жінки, яка не отримала “у спадок” жодного мутантного гена – але лише тоді, якщо протягом життя в її клітинах стануться дві мутації у двох копіях генів – батьківській і материнській. Звичайно, ймовірність цього набагато менша, ніж у першому випадку. Ймовірність виникнення раку грудної залози у жінки, що не отримала у спадок жодного ракового гена, оцінюється в 12%, а раку яйників – у 1-2%. Але якщо жінка від народження має одну мутантну копію гена BRCA-1, то у віці коло 70 років вона має 85% ймовірність захворіти раком грудної залози і в будь-якому віці – 44% захворіти раком яйників.
За статистикою, в США носієм мутацій в одному зі вказаних генів є одна на 400 жінок. Але в деяких етнічних групах (зокрема, серед вихідців зі Східної Європи) такі мутації трапляються частіше.