НАША СТОЛИЦЯ
СТОРІНКА 3
№ 25 (469), четвер
10 лютого 2000 року

Чого не варта дитяча сльоза?
АНАСТАЗІЯ
З НУТРА

– Мамо, я не хочу більше у садок... – повторювала й повторювала крізь сльози моя п’ятирічна донька, коли повернулася у п’ятницю ввечері зі садочка.
Я була вражена цими словами, адже в нас ніколи раніше не виникало проблем із відвідуванням цієї дошкільної установи. Доньці подобалося ходити в садок, де відбувалося багато цікавих подій, котрі її захоплювали, і де в неї було багато друзів.

Але упродовж вихідних дитина продовжувала повторювати, що вона не хоче більше йти в садочок. При цих словах на її великі блакитні очі наверталися сльози. Заспокоїти доньку було неможливо...
Що ж трапилось?

...Тої клятої п’ятниці у садочок завітала перевірка зі санепідемстанції та міського управління освіти. Ціла делегація аж нав’язливо галасливих “чужих” тіток увірвалася в приміщення групи у дитсадку. Розповідь дитини, яка пережила цей “набіг” (якщо сплутаєте із татаро-монгольським нашестям, не біда), мене вжахнула.
Виявилося, що причиною інспекції стала молочна каша. Ця рідка субстанція, що у більшості дітлахів викликає огиду, чомусь залишилася у баняку, а не була з’їдена до останньої краплини, як того хотілося тіткам-ревізорам.
Справа в тому, що не всіх дітей батьки приводять у садок о пів на дев’яту ранку. Бо не у всіх робота починається так рано, а в декого вона й взагалі не починається (що вдієш – безробіття). Тому діти й залишаються на сніданок удома. Що в цьому поганого? Адже кілька зайвих хвилин, проведених разом із мамою, їм не зашкодять. Та й сам сніданок удома, що б там не казали, все-таки смачніший.

Отже, кілька дітей, яких батьки приводять до садочка на півгодини пізніше запланованого, в той день, як і завжди, сиділи у куточку для ігор і бавилися, чекаючи на своїх товаришів, котрі доїдали свій казенний сніданок. Але тітки у білих халатах заверещали: чому снідають не всі? І наказали вихователькам та няням миттю всіх нагодувати. Не виливати ж у помиї цю дорогоцінну кашу, на приготування якої йдуть як-не-як бюджетні кошти!
Ця сцена супроводжувалася розмахуванням руками, галасом та залякуваннями звільнити виховательок і взагалі закрити цей “поганий садочок”, де недогодовують бідних “зголоднілих” діточок поживною молочною кашею. Найжахливішим у цій ситуації є те, що сцена істеричного “наїзду” з приводу поганого догляду за дітьми відбувалася у присутності самих же дітей. А винуватицями галасу були не якісь базарні баби, а інспектори з санепідемстанції та (о, Боже!) управління освіти.

Чи є межа тому маразму, вибачте на слові? Невже для них важливіші дисципліна а-ля Залізний Фелікс та її досягнення будь-якими засобами, ніж здоров’я дитини, її світогляд та неупереджене сприйняття світу? Як можна звинувачувати дітлахів у тому, в чому вони не винні, а тим більше – переконувати, що власне через їх неслухняність можуть закрити садок? Це, знаєте, призводить до вироблення деяких комплексів, в тому числі й комплексу меншовартості.

Я не педагог і не можу вказувати високоповажним чиновникам, як поводитися у присутності дітей. Але я – мама, яка не звикла підвищувати голос на свою дитину і – вибачте, шановні, – не дозволю робити це іншим.

Молодіжна політика для міста

Дарина ОНИШКО

НОВАЦІЇ

Міський голова Василь Куйбіда підписав чергове розпорядження про створення Ради з питань молодіжної політики при міському голові. Прес-служба міської ради назвала це утворення “дорадчим органом, що сприятиме вдосконаленню молодіжної політики у місті, забезпечуватиме вирішення питань, які пов’язані з участю молоді в усіх сферах життя Львова, суспільства і держави”. Отакі нелегкі функції бере на себе поки що не створена ще Рада.

Що ж стосується функцій, які покладає на Раду розпорядженням міський голова, то переказувати їх немає жодного сенсу. Тут є все те, що й у статуті першого-ліпшого товариства з обмеженою відповідальністю, відсутній хіба що пункт про торгівлю зброєю і наркотиками. Напрямки діяльності мають дуже розгалужений характер: це і “системний аналіз і прогнозування соціальних та морально-політичних процесів у молодіжному середовищі”, і “розроблення пропозицій щодо фінансування пріоритетних напрямів молодіжної політики”, і навіть “залучення її (молоді – Д. О.) до участі у політичному, економічному, культурному та духовному становленні міста і держави”.
Члени ради працюватимуть на громадських засадах. Оскільки молодь тепер працювати без грошей не прагне – тому особливого підйому ініціативи тут не варто чекати. Тим більше, що головним “опікуном” Ради буде департамент гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради, якому і без дитячої Ради роботи в місті не бракує.


Кінець дешевої горілки?

Іван ГОР

РЕГУЛЯЦІЯ

Уже за тиждень можна очікувати зростання цін на деякі види міцних напоїв. Міністерство юстиції України зареєструвало спільний наказ Міністерства економіки, Держспецмонополiї, Державної податкової адмiнiстрацiї та Мiнiстерства агропромислового комплексу від 27 грудня 1999 року про збiльшення мiнiмальних цiн на горiлку та горiлчанi вироби, що реалiзуються в державi пiдприємствами гуртової та роздрiбної торгiвлi усiх форм власностi. Наказ набирає чинності з 18 лютого 2000 року.

Згiдно з наказом, мiнiмальну гуртову цiну на горiлку українського виробництва (включаючи грушеву, сливову або вишневу спиртові настойки), а також на вiтчизнянi лікери та інші спиртнi напої пiдвищено з
13,74 грн. до 16,51 грн. за лiтр 100-вiдсоткового спирту. Мiнiмальну роздрiбну цiну на ці ж алкогольнi напої збiльшено з 16,50 грн. до
19,81 грн. за лiтр чистого алкоголю. Якщо це перерахувати на півлітрову пляшку з горілкою 40% міцності, то тепер вона має коштувати не менше 3,30 грн. у гуртовнях та 3,96 грн. у роздрібній торгівлі.
У середньому на чверть мають зрости мінімальні ціни на імпортні лікеро-горілчані вироби. Віскі, ром та джин тепер будуть коштувати в крамницях не менше ніж 33,03 грн., коньяк та бренді – 34,61, горілка – 30,89 грн. за літр.

На думку голови правління АТ “Перун” (солідної львівської гуртово-роздрібної торгівельної фірми) Олександра Максимчука, це нововведення не повинно суттєво вплинути на торгівлю алкоголем. Бо ціни високоякісних спиртних напоїв знаних виробників до цього часу вже перевищили той мінімум, що має бути запроваджено. Подорожчають вироби нижчої категорії. Це змусить деякі категорії покупців звертатися до реалізаторів нелегальної продукції, зросте кількість підробок та випадків отруєння неякісними напоями. Можливо, зростуть також ціни у тіньовому обігу алкогольними товарами.


І за що то гинуть люди?

Зоряна ІЛЕНКО

КРИМІНАЛ

Кілька вбивств трапилося за останню добу. І переважно всі вони скоєні на побутовому рівні. Так уже чомусь повелося, що людська подоба змінюється залежно від обставин. Спочатку чашу почуттів переповнює любов, а пізніше тільки ненависть керує усіма діями.

Чи могла знати мешканка одного із сіл Сколівського району, коли її чоловік повернувся додому в нетверезому стані, що їхня сварка виявиться останньою? Трагедія сталася пізно ввечері. 46-річний чоловік переступив поріг помешкання. Зустрівши дружину, спробував пояснити, що хоче взяти трохи смальцю для закуски, бо, мовляв, на нього ще чекають колеги, та й плящина недопита. Тут дружину і прорвало: “Який там ще смалець... котра година... подивись на себе...” – і таке інше. Чоловікові також палець в рот не клади. Суперечка, можливо, так і закінчилася б лише суперечкою, але дружина не стрималася і, схопивши совок для сміття, почала лупцювати ним чоловіка. Той нібито й не дуже пручався... Усе закінчилося тим, що чоловік упав на підлогу. Ще раз огрівши його – для певності, що наука не пішла намарне, жінка зрозуміла, що щось не так. Нахилилася до коханого, а той і дух спустив.  На жаль, лікарі вже нічим не змогли зарадити...

В іншому випадку батько серйозно взявся за виховання власного сина, учня п’ятого класу школи-інтернату. Через те, що малий не надто добре навчався, батько вирішив особисто перевірити всі домашні завдання, зроблені сином. Але той не дуже старався, щоб виконати накази “предка”. Отож, батько згадав, що наука йде від бука. Як він бив свого нащадка, тепер з’ясовуватиме слідство, але до Бродівської районної лікарні вдалося привезти вже тільки бездиханне тіло.

А в Жовківський райвідділ міліції звернувся голова Куликівської сільради. Він розповів, що в приміщенні складу міндобрив Жовківського районного об’єднання сільгоспхімії виявили труп чоловіка. За попередніми даними, його задушили. Досі ще не встановлено особу померлого. Його орієнтовний вік – сорок років.
Людина смертна – і нема на то ради, але хто б то ще пам’ятав про заповідь “не убий”...


Про що писали газети 10 лютого

1920  рік
GAZETA LWOWSKA

Телеграфний зв’язок з Росією

Дирекція пошт і телеграфів ві Львові оголошує, що з 20 січня встановлено нормальний телеграфічний зв’язок між Польщею і Північною Росією (найважливіші міста Архангельськ, Александровськ, Кандалакша, Вітерга) дорогою через Німеччину, Швецію і Норвегію. Телеграми приймаються, як звиклі, так і термінові, на всіх европейських мовах. Телеграми масові наразі не приймаються. Оплата за слово виносить 2 марки 70 пфенінгів або 4 корони. Телеграми підлягають воєнній цензурі Північної Росії. За зміст телеграми відповідає подавач без права скарги на Заклад пошт і телеграфів. У разі неотримання телеграми оплата не повертається. Телеграми до Північної Росії належить скеровувати через Варшаву і Берлін.

1930
WIEK NOWY

Згуба

Полковник Францішек Голинський з Бреста-над-Бугом повідомив поліцію, що в каварні “Полонія”, або у каварні “Де ля Пе”, або в готелі “Сіті”, а може, й у “Багателі”, себто в одному з розривкових львівських льокалів, забув він вчора вночі свою срібну емальовану папіросницю з золотими написами вартістю 2000 корон.

1940
Вільна Україна

Ми в тюрмі вивчали твори Леніна

Ішов 1931 рік. Польська шляхта по-звірячому розправлялась з робітничими організаціями, що сміливо підносили голос протесту проти своїх гнобителів. Мене і сотні таких, як я, було заарештовано і кинуто на катування в Люблінську тюрму.

Неволя. Через малі тюремні вікна ледве-ледве пробивався світ... В тюремних стінах ми вивчали твори Леніна, сповнювалися гнівом до своїх катів і вірили, що незабаром настане день розплати. Твір Володимира Ільїча “Держава і революція” був у хорошій обкладці. А на обкладці зверху був напис зовсім іншої книжки і автора. Це, власне, зберігало книжку від поліції. Кожного вечора збиралися політв’язні в камері і затаївши подих слухали того, хто читав, слухали мудре вчення великого генія людства, викладене в творі.

В день 7 роковин з дня смерті Володимира Ільїча теж збиралися в’язні. Притулившись до сірих тюремних стін, ми слухали оповідання більш досвідчених товаришів про життя і діяльність, про те, з яким глибоким жалем в душі зустріло все передове людство звістку про смерть Леніна.

Коли мені знову довелося сидіти в тюрмі, я сама вже розповідала в’язням про велику людину. Пам’ятаю як сьогодні. Ми читали твір Леніна “Крах ІІ Інтернаціоналу”. З яким захопленням слухали в’язні цю чудову книгу! 4 роки тюрми стали для мене школою революційного виховання. Будучи членом Народних Зборів, я була в Москві і мала нагоду бути в Мавзолеї. На все життя залишиться в моєму серці образ незабутнього Володимира Ільїча.
Марія СОЛЯК